видержувати

ВИДЕ́РЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ДЕРЖАТИ, жу, жиш, док.

1. перех. і неперех. Зберігати свої властивості, попередній стан, незважаючи на дію великої ваги, тиску, удару, стрімкого руху чого-небудь і т. ін.

Їж, на живіт не вважай, аби шкура видержала (Укр.. присл.., 1955, 226);

Не видержав тонкий зубок — перепався надвоє… (Мирний, І, 1954, 355);

*Образно. Змінили колію. Міцна оновлена дорога, бач, простягнулась, як струна, наш розмах видержить вона (Дор., Три богатирі, 1959, 48).

2. перех. і неперех. Стійко зносити велике фізичне або моральне напруження, біль, несприятливі умови і т. ін.

Служив не раз Степан і на заводі, на сахарні, та тільки недовго видержував у ряду з тими здоровалями (Дн. Чайка, Тв., 1960, 37);

Ридання ще змагалося, ще розривало груди, але в грудях уже не ставало сили його видержувати (Гр., І, 1963, 384);

Сопуху в ямі занадто багато.. Ні, довше не видержу! (Фр., IV, 1950, 15).

3. перех. Не піддаватися, проявляти стійкість, моральну силу у відповідь на якусь дію.

Дивиться [Хуса] пильно Сабіні в вічі, вона твердо видержує його погляд (Л. Укр., III, 1952, 157);

Очима вони стрілись. Мишачий погляд не видержав палкого та гострого — і водну мить перебіг на діло (Мирний, II, 1954, 152).

4. неперех., перев. із запереч. не. Проявляти витримку (в 1 знач.), терпіння.

Бонковський сипав компліменти, жартував, а Олеся не видержала й почала знов реготатись (Н.-Лев., III, 1956, 59);

Райко видержав мовчанку (Вас., І, 1959, 142);

Одного разу, в неділю, ми з кумом, ще й на достойне не дзвонили, не видержали: хильнули (Вишня, I, 1956, 255).

5. перех. При перевірці, випробуванні виявлятися здатним, гідним певних вимог.

— А може я й екзамену не здержу в технічне! — надумалося йому. — Ні, хіба ж я дурніший за других?.. Інші видержують, а я хіба ні? (Вас., І, 1959, 176).

6. перех. Не відступати, не відхилятися від чого-небудь уже прийнятого; дотримуватися чогось.

Здається, що пшениця сиплеться в полі, що пан не видержить більше, ось-ось покличе жати, пристане на те, чого бажають люди (Коцюб., II, 1955, 61).

7. перех., спец. Довго зберігати щось у спеціальних умовах для набуття високої якості.

— Такого мускату ви не куштували ніколи. Старий видержує його по п’ять-шість років (Смолич, І, 1958, 47).