1. Словник української мови в 11 томах

видобуток

ВИ́ДОБУТОК, тку, ч., гірн.

1. Процес добування корисних копалин з надр землі.

Легко було вдосконалювати видобуток вугілля, йдучи поруч старого Чудина (Ю. Янов., II, 1954, 144).

2. Певна кількість корисних копалин, видобутих з надр землі.

Видобуток вугілля, газу і нафти повинен забезпечити цілком усі потреби народного господарства (Програма КПРС, 1961, 61);

[Гаврило:] Ми видобуток даєм за себе і за вас [Галю і Марту] (Корн., II, 1955, 144).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видобуток — ви́добуток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. видобуток — -тку, ч., гірн. 1》 Процес добування корисних копалин із надр землі. 2》 Певна кількість корисних копалин, видобутих із надр землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видобуток — ВИ́ДОБУТОК, тку, ч. 1. Процес добування корисних копалин із надр землі. Технологія підземного видобутку залізних руд нині вже цілком можлива на основі програмованих гірничих машин-роботів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах