видобуток
ВИ́ДОБУТОК, тку, ч.
1. Процес добування корисних копалин із надр землі.
Технологія підземного видобутку залізних руд нині вже цілком можлива на основі програмованих гірничих машин-роботів (з наук. літ.);
Він наперед укладав собі плани, як то він закупить дешево обширні і найвідповідніші до копання частки ґрунту, як позаводить собі машини для скоршого і дешевшого видобутку земляних скарбів (І. Франко);
Легко було вдосконалювати видобуток вугілля, йдучи поруч старого Чудина (Ю. Яновський).
2. Певна кількість корисних копалин, видобутих із надр землі.
За кілька тижнів видобуток вугілля знизився наполовину (І. Кулик);
Лава стара, її вже мали залишити, весь видобуток з неї вписували до плану сусiдньої (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- видобуток — ви́добуток іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- видобуток — -тку, ч., гірн. 1》 Процес добування корисних копалин із надр землі. 2》 Певна кількість корисних копалин, видобутих із надр землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- видобуток — ВИ́ДОБУТОК, тку, ч., гірн. 1. Процес добування корисних копалин з надр землі. Легко було вдосконалювати видобуток вугілля, йдучи поруч старого Чудина (Ю. Янов., II, 1954, 144). 2. Певна кількість корисних копалин, видобутих з надр землі. Словник української мови в 11 томах