1. Словник української мови в 11 томах

видумка

ВИ́ДУМКА, и, ж.

1. Здібність, здатність видумувати, придумувати; винахідливість.

Командирів ворожих я знаю, головних принаймні — це кадрові полковники, люди без видумки. Нічого незвичайного, психологічного видумати вони не можуть (Ю. Янов., І, 1958, 161);

Колектив працює з творчою видумкою;

// розм. Те, що винайдене.

[Сторож (сидить за столом і роздивляється на щотах):] Ну й як-то той писар може викласти усяке діло на оцій видумці? (Кроп., I, 1958, 497).

2. рідко. Те, що вигадане, придумане, що не відповідає дійсності.

Зараз догадався він, що се нова видумка Чимчикевича (Фр., II, 1950, 199).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видумка — правильніше: вигадка «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. видумка — ви́думка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. Видумка — Вигадка Неправильно-правильно
  4. видумка — -и, ж. 1》 Здібність, здатність видумувати, придумувати; винахідливість. || розм. Те, що винайдене. 2》 рідко. Те, що вигадане, придумане, що не відповідає дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. видумка — 1. вигадка, витівка, витребеньки, збаганка, примха 2. винахід Словник чужослів Павло Штепа
  6. видумка — ВИ́ДУМКА, и, ж. 1. Схильність, здатність видумувати, придумувати; винахідливість. Без “видумки” нема літератури (Леся Українка); * Образно. Ліхтарики, ліхтарики, краплинки зір чи неба, І радісне захоплення ховати нам не треба. Словник української мови у 20 томах
  7. видумка — ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн. Словник синонімів української мови
  8. видумка — Ви́думка, -ки ж. Выдумка. У химерному кохатись, видумки сплітати. К. Псал. 6. Словник української мови Грінченка