видумка

ВИ́ГАДКА (те, що створене в уяві, чого немає й не було в дійсності), ВИ́ДУМКА, ВИ́ГАД рідше, ВИ́МИСЕЛ, ВИ́ТІВКА, ФАНТА́ЗІЯ, ФАНТА́СТИКА, НЕБИЛИ́ЦЯ, НЕБУВА́ЛЬЩИНА, МУДРУВА́ННЯ, КОНЦЕ́ПТ зах., ПРИГА́ДКА рідко, ФАНТАСМАГО́РІЯ рідко, БА́ЙКА розм., БРЕ́ХНІ мн., розм., ПОБРЕХЕ́НЬКИ розм., ХАРАМА́Н діал. Дядько похилив голову,.. а далі почав розказувати, мішаючи те, що йому оповідав дід, із своїми вигадками (І. Нечуй-Левицький); Прошу.. не думати, що се я розповідаю видумку (І. Франко); Він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою (Леся Українка); Читаючи поему, роман, ми часто можемо забутись і вважати, що описувана подія не є вимисел, а істина (з науково-популярної літератури); Оверко, Зінько на всякі витівки вдаються, якусь капость неодмінно встругнуть (К. Гордієнко); (Орест:) Я знаю тільки одно право, право на щастя! А яке ж ти маєш право віддавати мене в жертву якійсь фантазії, якійсь фікції (Леся Українка); Записав.. серію осетинських казок, які мене вразили буйною фантастикою (С. Васильченко); (Омелян:) Пане війте, відки ви смієте розпускати про мене і про мою сестру якісь небилиці? (І. Франко); — У скруті чоловік в усяку небувальщину повірить (І. Муратов); Повинні (драматичні твори) подавати нам справжнє життя, а не якісь пригадки (Панас Мирний); Слід лише примусити Каргата говорити прилюдно.. Це враз показало б усю безпідставність його фантасмагорій (Ю. Шовкопляс); То байка, що Іван був дев'ятнадцятий у батька (М. Коцюбинський); Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Я. Качура); На відміну від традиційних мисливських побрехеньок, біля нашого вогнища розповідалося лише правду (О. Гончар).

ВИ́ДУМКА (здібність, здатність видумувати, придумувати), ВИ́ГАДКА, ВИНАХІ́ДЛИВІСТЬ. — Це (ворожі командири) кадрові полковники, люди без видумки (Ю. Яновський); Вигадка — свідок могутності людського розуму (М. Трублаїні); Скільки винахідливості і глибини ховалося в його думках!.. (Л. Смілянський).

ВИ́НАХІД (те, що винайдене, зовсім нове, невідоме до цього), ВИ́ДУМКА розм. Ішов (Іван) по стерні,.. стежачи пильно за роботою свого винаходу, що підіймав хліб і підводив його під мотовило (А. Головко); (Сторож:) Ну й як-то той писар може викласти усяке діло на оцій видумці (рахівниці)? (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видумка — правильніше: вигадка «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. видумка — ви́думка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. Видумка — Вигадка Неправильно-правильно
  4. видумка — -и, ж. 1》 Здібність, здатність видумувати, придумувати; винахідливість. || розм. Те, що винайдене. 2》 рідко. Те, що вигадане, придумане, що не відповідає дійсності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. видумка — 1. вигадка, витівка, витребеньки, збаганка, примха 2. винахід Словник чужослів Павло Штепа
  6. видумка — ВИ́ДУМКА, и, ж. 1. Схильність, здатність видумувати, придумувати; винахідливість. Без “видумки” нема літератури (Леся Українка); * Образно. Ліхтарики, ліхтарики, краплинки зір чи неба, І радісне захоплення ховати нам не треба. Словник української мови у 20 томах
  7. видумка — ВИ́ДУМКА, и, ж. 1. Здібність, здатність видумувати, придумувати; винахідливість. Командирів ворожих я знаю, головних принаймні — це кадрові полковники, люди без видумки. Нічого незвичайного, психологічного видумати вони не можуть (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  8. видумка — Ви́думка, -ки ж. Выдумка. У химерному кохатись, видумки сплітати. К. Псал. 6. Словник української мови Грінченка