виділення
ВИ́ДІЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ви́ділити і виділя́ти.
Він проводить дівчину до хутора й прямує додому з настирливою думкою, що не сьогодні-завтра треба поговорити з батьком про виділення (Стельмах, II, 1962, 343);
Виділення ж зеленою рослиною кисню сприяло загальному піднесенню життєдіяльності організмів (Осн. дарв., 1956, 57).
2. Дія за знач. ви́ділитися і виділя́тися.
В обширну зону, де відбувалося виділення людини з тваринного світу, входили також південні області нашої країни (Іст. УРСР, І, 1953, 9);
Сучасна наука розуміє під горінням будь-яку хімічну реакцію, що супроводжується виділенням тепла та випромінюванням світла (Наука.., 6, 1963, 13).
3. фізл. Речовини, що виділяються тваринними або рослинними організмами (їх шкірою, органами і т. ін.).
Рослинні виділення відіграють велику роль у житті рослин, тварин та людини (Наука.., 5, 1960, 37).
Значення в інших словниках
- виділення — ви́ділення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- виділення — Надання якомусь мовному елементу особливої стилістичної ваги. Словник стилістичних термінів
- виділення — [вид'ілеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
- виділення — -я, с. 1》 Дія за знач. виділити і виділяти. 2》 Дія за знач. виділитися і виділятися. 3》 фізіол. Речовини, що виділяються тваринними або рослинними організмами (їхніми шкірою, органами і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- виділення — ВИ́ДІЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́ділити і виділя́ти... Словник української мови у 20 томах
- виділення — Усунення з організму непотрібних продуктів обміну речовин, напр., через піт, випорожнення (дефекацію). Універсальний словник-енциклопедія
- виділення — НА́ГОЛОС на чому (посилення голосу або підвищення тону у вимові певного слова, звука і т. ін. для показу його важливості; увиразнення, висунення на перший план найважливіших і найістотніших моментів у промові, тексті тощо), АКЦЕ́НТ, ПРИ́ТИСК... Словник синонімів української мови