виділення

НА́ГОЛОС на чому (посилення голосу або підвищення тону у вимові певного слова, звука і т. ін. для показу його важливості; увиразнення, висунення на перший план найважливіших і найістотніших моментів у промові, тексті тощо), АКЦЕ́НТ, ПРИ́ТИСК, НА́ТИСК розм.; НАГОЛО́ШЕННЯ, НАГОЛО́ШУВАННЯ, АКЦЕНТУВА́ННЯ на чому, чого, ВИ́ДІЛЕННЯ чого, ПІДКРЕ́СЛЕННЯ чого (зосередження уваги на чому-небудь важливому). — Мої бійці, — він зробив наголос на слові "мої", виходило так, що вони існують лише для того, щоб охороняти його персону, — народ стріляний (Григорій Тютюнник); В даному пакті статуту наголос.. зроблено на підкресленні користування українською мовою (В. Еллан); Спеціально кольористичних акцентів нема зовсім, а проте цілість — український весняний вечір (Т. Шевченка) — встає перед нашою уявою з усіма своїми кольорами, контурами (І. Франко); Говорячи, Андрій Петрович без притиску, але якось чудно наголошував то те, то те слово, буцімто в мові його був ще й інший сенс (Ю. Шовкопляс); Режисер допомагає акторам звільнятися від звичних штампів, сміливим акцентуванням на головному в п'єсі.. він різко знімає марево сентименталізму (Ю. Мартич); Виділення основних положень статті.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виділення — ви́ділення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. виділення — Надання якомусь мовному елементу особливої стилістичної ваги. Словник стилістичних термінів
  3. виділення — [вид'ілеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  4. виділення — -я, с. 1》 Дія за знач. виділити і виділяти. 2》 Дія за знач. виділитися і виділятися. 3》 фізіол. Речовини, що виділяються тваринними або рослинними організмами (їхніми шкірою, органами і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. виділення — ВИ́ДІЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́ділити і виділя́ти... Словник української мови у 20 томах
  6. виділення — Усунення з організму непотрібних продуктів обміну речовин, напр., через піт, випорожнення (дефекацію). Універсальний словник-енциклопедія
  7. виділення — ВИ́ДІЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ви́ділити і виділя́ти. Він проводить дівчину до хутора й прямує додому з настирливою думкою, що не сьогодні-завтра треба поговорити з батьком про виділення (Стельмах, II, 1962, 343)... Словник української мови в 11 томах