визимовувати
ВИЗИМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗИМУВАТИ, ую, уєш, док.
1. неперех. Проживати зиму, існувати протягом зими.
Визимовував лелека У далекій стороні (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 37);
Ото пасіка… Визимувала добре. Будемо з медом… (Вишня, І, 1956, 373);
// Виживати зиму, залишатися жити після зими.
Щоранку тривожно оглядали поле — чи жива пшениця? Жито визимує, а от пшениця — утла… (Горд., Цвіти.., 1951, 15).
2. перех., розм. Годувати, доглядати протягом зими.
Бере [Тихон], коли до чого чоловікові приходиться, що не здужа визимувати, бере, кажу, і скотину (Кв.-Осн., II, 1956, 132).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- визимовувати — визимо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- визимовувати — -ую, -уєш, недок., визимувати, -ую, -уєш, док. 1》 неперех. Проживати зиму, існувати протягом зими. || Виживати зиму, залишатися жити після зими. 2》 перех., розм. Годувати, доглядати протягом зими. Великий тлумачний словник сучасної мови
- визимовувати — ВИЗИМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗИМУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Проживати зиму, існувати протягом зими. Визимовував лелека У далекій стороні (М. Познанська); Ото пасіка... Визимувала добре. Будемо з медом... Словник української мови у 20 томах