визимовувати

ВИЗИМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗИМУВАТИ, ую, уєш, док.

1. неперех. Проживати зиму, існувати протягом зими.

Визимовував лелека У далекій стороні (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 37);

Ото пасіка… Визимувала добре. Будемо з медом… (Вишня, І, 1956, 373);

// Виживати зиму, залишатися жити після зими.

Щоранку тривожно оглядали поле — чи жива пшениця? Жито визимує, а от пшениця — утла… (Горд., Цвіти.., 1951, 15).

2. перех., розм. Годувати, доглядати протягом зими.

Бере [Тихон], коли до чого чоловікові приходиться, що не здужа визимувати, бере, кажу, і скотину (Кв.-Осн., II, 1956, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визимовувати — визимо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. визимовувати — -ую, -уєш, недок., визимувати, -ую, -уєш, док. 1》 неперех. Проживати зиму, існувати протягом зими. || Виживати зиму, залишатися жити після зими. 2》 перех., розм. Годувати, доглядати протягом зими. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. визимовувати — ВИЗИМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЗИМУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Проживати зиму, існувати протягом зими. Визимовував лелека У далекій стороні (М. Познанська); Ото пасіка... Визимувала добре. Будемо з медом... Словник української мови у 20 томах