1. Словник української мови в 11 томах

визначальний

ВИЗНАЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Основний, істотний, який характеризує кого-, що-небудь.

Мужність, нерушима воля, пристрасність переконань і бойовий темперамент — риси визначальні і для Лесі [Українки]-лірика, і для Лесі-драматурга, і для Лесі-публіциста (Рильський, III, 1956, 112);

Головним, визначальним у розробці Шевченком історичної теми була усна народна творчість, особливо думи та історичні пісні (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 71).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визначальний — визнача́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. визначальний — ВИЗНАЧАЛЬНИЙ – ВИЗНАЧНИЙ Визначальний. Який визначає суть чогось: основний, істотний. Вж. зі сл.: елемент, момент, принцип, фактор, особливість, подія, риса, умова, якість, стати визначальним. Визначний. Літературне слововживання
  3. визначальний — [виезначал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. визначальний — -а, -е. Основний, істотний, який характеризує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. визначальний — ВИЗНАЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Основний, істотний, такий, що характеризує кого-, що-небудь. Мужність, нерушима воля, пристрасність переконань і бойовий темперамент – риси визначальні і для Лесі [Українки]-лірика, і для Лесі-драматурга, і для Лесі-публіциста (М. Словник української мови у 20 томах
  6. визначальний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови