1. Літературне слововживання

визначальний

ВИЗНАЧАЛЬНИЙ – ВИЗНАЧНИЙ

Визначальний. Який визначає суть чогось: основний, істотний. Вж. зі сл.: елемент, момент, принцип, фактор, особливість, подія, риса, умова, якість, стати визначальним.

Визначний. Який відзначається своїми позитивними рисами; важливий своїм значенням; видатний. Вж. зі сл.: артист, діяч, критик, письменник, людина, особа, роль, талант, успіх, заслуга, відкриття, дослідження, досягнення, твір, місця. Одразу потрапив [І.Франко] в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (П.Колесник).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. визначальний — визнача́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. визначальний — [виезначал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. визначальний — -а, -е. Основний, істотний, який характеризує кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. визначальний — ВИЗНАЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Основний, істотний, такий, що характеризує кого-, що-небудь. Мужність, нерушима воля, пристрасність переконань і бойовий темперамент – риси визначальні і для Лесі [Українки]-лірика, і для Лесі-драматурга, і для Лесі-публіциста (М. Словник української мови у 20 томах
  5. визначальний — ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. визначальний — ВИЗНАЧА́ЛЬНИЙ, а, е. Основний, істотний, який характеризує кого-, що-небудь. Мужність, нерушима воля, пристрасність переконань і бойовий темперамент — риси визначальні і для Лесі [Українки]-лірика, і для Лесі-драматурга... Словник української мови в 11 томах