1. Словник української мови в 11 томах

викарбуваний

ВИ́КАРБУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́карбувати.

Тільки високий обеліск та викарбувані золотом імена героїв височать на цій верховині (Кучер, Дорога.., 1958, 84).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викарбуваний — ви́карбуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. викарбуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викарбувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викарбуваний — ВИ́КАРБУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́карбувати. На ньому [місяці] викарбуваний був Перунiв знак – воїн з списом-тризубцем (С. Скляренко); Тільки високий обеліск та викарбувані золотом імена героїв височать на цій верховині (В. Словник української мови у 20 томах
  4. викарбуваний — Ви́карбуваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)