1. Словник української мови у 20 томах

викарбуваний

ВИ́КАРБУВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́карбувати.

На ньому [місяці] викарбуваний був Перунiв знак – воїн з списом-тризубцем (С. Скляренко);

Тільки високий обеліск та викарбувані золотом імена героїв височать на цій верховині (В. Кучер);

// ви́карбувано, безос. пред.

Дід високо підіймає руку до Місяця, на якому, як на печаті, викарбувано страшний злочин (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викарбуваний — ви́карбуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. викарбуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до викарбувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викарбуваний — Ви́карбуваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. викарбуваний — ВИ́КАРБУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́карбувати. Тільки високий обеліск та викарбувані золотом імена героїв височать на цій верховині (Кучер, Дорога.., 1958, 84). Словник української мови в 11 томах