викидатися

ВИКИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́КИНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Кидатися, стрибати звідки-небудь вниз.

Незабаром парашутисти почали приземлятися, а з літаків викидалися все нові й нові (Сміл., Сашко, 1957, 74);

Що то за брязкіт битого скла з вікна? Може, викинулася Любов Прохорівна, втікаючи від грізного мужа? (Ле, Міжгір’я, 1953, 311).

2. Вискакувати на поверхню води (про рибу).

Микався себелик, плітка викидалась: Всюди лютий ворог здобич сторожив… (Щог., Поезії, 1958, 358);

Викинулась риба. По чистій паводі розпливлися водяні кола (Шиян, Вибр., 1947, 261);

// З розгону випливати на берег, мілину.

Пароплав викинувся на мілину.

3. тільки 3 ос., розм. З’являтися (про хворобу).

Каже [Кармель]: "Душно мені щось, піду трохи". Мати стара потурбувалася, чи не хворість яка викидається (Вовчок, I, 1955, 355).

4. тільки недок. Пас. до викида́ти.

Одсувались комоди і звідти викидались тонкі сорочки (Коцюб., II, 1955, 89);

Із пісні слова не викидаються (Номис, 1864, № 13115).