1. Словник української мови в 11 томах

викривальний

ВИКРИВА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який викриває кого-, що-небудь, містячи в собі певні докази, факти і т. ін.

Я. Галан продовжував і розвивав кращі традиції російської і української викривальної літератури, зокрема політичної сатири (Іст. укр. літ., II, 1956, 161).

2. Пов’язаний з викриванням.

З великою викривальною силою Мирний вивів у своїх творах представників української буржуазії, показав її справжнє хижацьке обличчя (Укр. літ., 9, 1957, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викривальний — викрива́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. викривальний — [виекриевал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. викривальний — -а, -е. 1》 Який викриває кого-, що-небудь, містячи в собі певні докази, факти і т. ін. 2》 Пов'язаний з викриванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. викривальний — ВИКРИВА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який викриває кого-, що-небудь, містячи певні докази, факти і т. ін. – Але що ж писати? .. Викривальні статті та фейлетони? (О. Іваненко); Попереднього редактора було звільнено, як кажуть, із тріском, .. Словник української мови у 20 томах