1. Словник української мови у 20 томах

викривальний

ВИКРИВА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який викриває кого-, що-небудь, містячи певні докази, факти і т. ін.

– Але що ж писати? .. Викривальні статті та фейлетони? (О. Іваненко);

Попереднього редактора було звільнено, як кажуть, із тріском, .. треба розуміти, що на викривальні сигнали товариша Пісні десь нагорі було зважено (О. Гончар).

2. Пов'язаний із викриванням.

Необхідно відмовитися від викривального тону, від підозрінь у нещирості, пристосовництві служителів культу (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викривальний — викрива́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. викривальний — [виекриевал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. викривальний — -а, -е. 1》 Який викриває кого-, що-небудь, містячи в собі певні докази, факти і т. ін. 2》 Пов'язаний з викриванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. викривальний — ВИКРИВА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який викриває кого-, що-небудь, містячи в собі певні докази, факти і т. ін. Я. Галан продовжував і розвивав кращі традиції російської і української викривальної літератури, зокрема політичної сатири (Іст. укр. літ., II, 1956, 161). Словник української мови в 11 томах