викручуватися
ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́КРУТИТИСЯ, учуся, утишся, док.
1. тільки 3 ос. Розкручуючись, випадати; вигвинчуватися (про що-небудь вкручене).
*Образно. Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 33).
2. Пручаючись, вириватися від того, хто тримає.
І коли Любка, приховуючи огиду, в’юном викручувалась із рук і, пустуючи, вилітала з дверей, [Євген Вікторович] дивився вслід (Ле, Міжгір’я, 1953, 80);
Шість чоловік держать його міцно, щоб не викрутивсь (Кв.-Осн., II, 1956, 260).
3. перен. Виходити з скрутного становища, вигадуючи що-небудь, хитруючи.
Шнадельський мусив брехати, викручуватися, але ті брехні робили чимраз менше вражіння (Фр., VII, 1951, 331);
Тим часом Лантух збагнув, що наговорив зайвого.. Треба негайно ж викручуватись! (Руд., Остання шабля, 1959, 214);
[Панас:] Будь ласка, навчи, як мені викрутитись з цієї оказії… (Кроп., І, 1958, 131);
// розм. Ухилятися від прямої відповіді.
Як не приставав Василь до Мотрі: утечемо, вона завжди, уміла викручуватись так, що не скаже йому нічого (Мирний, IV, 1955, 180);
От тою-то лютою жінкою й дратували раз у раз Івана, та він не сердився і добродушно викручувався жартами (Коцюб., І, 1955, 347).
4. тільки недок. Роблячи верткі рухи тілом, крутитися, повертатися.
Мовчки й зосереджено пливуть риби. Викручуються морські коники (Ів., Вел. очі, 1956, 63);
— Ти.. навчилася вже в панни в покоях викручуватися (Коб., II, 1956, 56);
Вона спинилась, здивовано дивиться на Агу, яка, не помічаючи її, викручується перед дзеркалом (Корн., II, 1955, 244);
На мостику гавкав і нявчав магнітофон і дико вигинались і викручувались три чорні постаті (Збан., Мор. чайка, 1959, 84).
5. тільки недок. Пас. до викру́чувати 1-3.
Значення в інших словниках
- викручуватися — (виходити зі скрутного становища, часом хитруючи) виплутуватися, вивертатися, розм.: вислизати, викараскуватися. Словник синонімів Полюги
- викручуватися — викру́чуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- викручуватися — Вигвинчуватися, вивірчуватися; (з рук) вириватися; (в танці) крутитися; (в суді) відкручуватися, вибріхуватися, огинатися, виплутуватися, крутити хвостом; дк. ВИКРУТИТИСЯ, вийти сухим з води, вимотатися; П. не пропасти. Словник синонімів Караванського
- викручуватися — -уюся, -уєшся, недок., викрутитися, -учуся, -утишся, док. 1》 тільки 3 ос. Розкручуючись, випадати; вигвинчуватися (про що-небудь вкручене). 2》 Пручаючись, вириватися від того, хто тримає. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викручуватися — ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ, чуюся, чуєшся, недок., ВИ́КРУТИТИСЯ, учуся, утишся, док. 1. тільки 3 ос. Розкручуючись, випадати; вигвинчуватися (про що-небудь вкручене). Парасоль гнувся, пищав і викручувався з рук (В. Винниченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- викручуватися — викру́чуватися: ◊ викру́чуватися сі́ном → сіно Лексикон львівський: поважно і на жарт
- викручуватися — див. звиватися; крутитися; обманювати; хитрувати Словник синонімів Вусика
- викручуватися — ви́тися (звива́тися, крути́тися і т. ін.) в’юно́м (ли́сом) біля кого, навколо кого. Підлещуючись, догоджати кому-небудь, упадати біля когось. Як відходили (панотчики), то червоний стукав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Л. Фразеологічний словник української мови
- викручуватися — ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ (виходити зі скрутного становища, вигадуючи що-небудь, хитруючи), ВИВЕРТА́ТИСЯ, ВИПЛУ́ТУВАТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ рідко, ВИСКОВЗА́ТИ рідко, ВИБРІ́ХУВАТИСЯ розм., ВИДРЯ́ПУВАТИСЯ розм., ВІДКАРА́СКУВАТИСЯ від кого-чого, розм. — Док. Словник синонімів української мови