1. Словник української мови в 11 томах

виличний

ВИ́ЛИЧНИЙ, а, е. Прикм. до ви́лиця.

Виличний відросток.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виличний — ви́личний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. виличний — -а, -е. Прикм. до вилиця. Виличний відросток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виличний — ВИ́ЛИЧНИЙ, а, е. Прикм. до ви́лиця. – Ну і дав у пику, що призвело до множинного переламу виличної кістки, кращі професори Києва не знали, як оте заживити, щоб не різати щоку... (Є. Кононенко); Лицьовий відділ черепа складається з верхніх щелеп, піднебінних, виличних, носових кісток (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах