виличний
ви́личний
-а, -е.
Прикм. до вилиця. Виличний відросток.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виличний — ви́личний прикметник Орфографічний словник української мови
- виличний — ВИ́ЛИЧНИЙ, а, е. Прикм. до ви́лиця. – Ну і дав у пику, що призвело до множинного переламу виличної кістки, кращі професори Києва не знали, як оте заживити, щоб не різати щоку... (Є. Кононенко); Лицьовий відділ черепа складається з верхніх щелеп, піднебінних, виличних, носових кісток (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- виличний — ВИ́ЛИЧНИЙ, а, е. Прикм. до ви́лиця. Виличний відросток. Словник української мови в 11 томах