вилікування
ВИ́ЛІКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. ви́лікувати.
Якось тихо-мирно одружився [Преображенський] з Сонею, ніби подякував за вилікування (Ле, Міжгір’я, 1953, 38);
Багато хто в народі знає, що таке суниця, користується нею і від неї дістає вилікування (Лікар. рослини.., 1958, 52).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вилікування — ви́лікування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вилікування — -я, с. Дія за знач. вилікувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вилікування — ВИ́ЛІКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. ви́лікувати. Якось тихо-мирно одружився [Преображенський] з Сонею, ніби подякував за вилікування (Іван Ле); Недуга затяжна, хронічна і ледве чи піддасться вилікуванню (М. Словник української мови у 20 томах