вимовляння
ВИМОВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вимовля́ти.
Жахливе світло воскової свічечки ледве осявало Йонову фігуру.., широкі уста, що чудно кривились при вимовлянню незрозумілих слів (Коцюб., І, 1955, 243).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимовляння — вимовля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вимовляння — -я, с. Дія за знач. вимовляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимовляння — ВИМОВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вимовля́ти. Сильний придих необхідний головним чином для енергійного вимовляння ряду англійських глухих приголосних і важких комбінацій приголосних (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах