1. Словник української мови в 11 томах

вимучений

ВИ́МУЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мучити 1.

Знати її по лиці, що втомлена, вимучена клопотом (Л. Укр., IV, 1954, 213);

Ще так недавно і так давно проводжали його в далеку дорогу і Марія, і лихоманкою вимучений Григорій, і споважнілий Максим (Стельмах, Хліб.., 1959, 486).

2. у знач. прикм. З ознаками втоми, виснаження.

Вимучені актори, у котрих очі горять від пекучого світла юпітерів,.. рушають за режисером (Ю. Янов., II, 1958, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимучений — ви́мучений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вимучений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вимучити 1). 2》 у знач. прикм.З ознаками втоми, виснаження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимучений — ВИ́МУЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́мучити. Знати її по лиці, що втомлена, вимучена клопотом (Леся Українка); Максим уявляв, як у них горять голодною заздрістю очі, як вони несамовито плямкають губами – ті голодні, вимучені, виснажені люди... Словник української мови у 20 томах
  4. вимучений — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн. Словник синонімів української мови