1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вимучений

ви́мучений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вимучити 1).

2》 у знач. прикм.З ознаками втоми, виснаження.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимучений — ви́мучений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вимучений — ВИ́МУЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́мучити. Знати її по лиці, що втомлена, вимучена клопотом (Леся Українка); Максим уявляв, як у них горять голодною заздрістю очі, як вони несамовито плямкають губами – ті голодні, вимучені, виснажені люди... Словник української мови у 20 томах
  3. вимучений — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  4. вимучений — ВИ́МУЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мучити 1. Знати її по лиці, що втомлена, вимучена клопотом (Л. Укр., IV, 1954, 213); Ще так недавно і так давно проводжали його в далеку дорогу і Марія, і лихоманкою вимучений Григорій... Словник української мови в 11 томах