вимучений
ВИ́МУЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ви́мучити.
Знати її по лиці, що втомлена, вимучена клопотом (Леся Українка);
Максим уявляв, як у них горять голодною заздрістю очі, як вони несамовито плямкають губами – ті голодні, вимучені, виснажені люди, що багато вже місяців не бачили простого-простісінького хліба, бо їли тільки лузгу, буряки та різну погань (І. Багряний);
Ще так недавно і так давно проводжали його в далеку дорогу і Марія, і лихоманкою вимучений Григорій, і споважнілий Максим (М. Стельмах);
// ви́мучено, безос. пред.
Мусиш .. провадити в умi .. синхронний переклад, що звучить вимучено й ненатурально (О. Забужко).
2. у знач. прикм. Який дуже втомився, виснажився.
Вимучені актори, у котрих очі горять від пекучого світла юпітерів, .. рушають за режисером (Ю. Яновський);
Мокрі й вимучені люди виповнили бараки вщерть і попадали купою на ту солому (І. Багряний);
// Який виражає сильну втому, виснаження.
Лице баби вимучене, без крові, аж сіре (В. Винниченко);
Тонкий вимучений усміх ліг їй на вуста: десь у цій ночі летів у темінь надто палкий її коханець (Валерій Шевчук).
Значення в інших словниках
- вимучений — ви́мучений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- вимучений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вимучити 1). 2》 у знач. прикм.З ознаками втоми, виснаження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимучений — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- вимучений — ВИ́МУЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мучити 1. Знати її по лиці, що втомлена, вимучена клопотом (Л. Укр., IV, 1954, 213); Ще так недавно і так давно проводжали його в далеку дорогу і Марія, і лихоманкою вимучений Григорій... Словник української мови в 11 томах