вимін
ВИ́МІН, у, ч., ВИМІ́НА, и, ж. Дія за знач. ви́міняти і вимі́нювати.
Сашко приставав тільки на вимін: за турмана "Малятко" — горличку "Бистру" (Смолич, Світанок.., 1956, 13);
Рівночасно проводив Добриня з Путятою виміну кун, соболів, білок та всяке майно княжої скарбниці на срібло (Оп., Іду.., 1958, 263).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимін — ви́мін іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вимін — -у, ч., діал. Обмін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимін — ВИ́МІН, у, ч., рідко ВИМІ́НА, и, ж. Дія за знач. вимі́нювати і ви́міняти. Істота .. принесла цього листа й не вимагала виміну за нього – ні подушки, ні кожуха, навіть хустки (В. Словник української мови у 20 томах
- вимін — Ви́мін, -ну м. и виміна, -ни, ж. Обмѣнъ. Словник української мови Грінченка