1. Словник української мови в 11 томах

виокремлювати

ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ОКРЕМИТИ, млю, миш; мн. ви́окремлять; док., перех., рідко. Робити виразним, виділяти серед чого-небудь.

Слабке світло каганчика яскраво виокремлює записку Галинки (Епік, Тв., 1958, 570).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виокремлювати — виокре́млювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виокремлювати — -юю, -юєш, недок., виокремити, -млю, -миш; мн. виокремлять; док., перех., рідко. Робити виразним, вирізняти з-поміж чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виокремлювати — ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ОКРЕМИТИ, млю, миш; мн. ви́окремлять; наказ. сп. ви́окрем; док., кого, що. Робити виразним, помітним на загальному тлі; виділяти серед кого-, чого-небудь. Слабке світло каганчика яскраво виокремлює записку Галинки (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. виокремлювати — ВИДІЛЯ́ТИ (зосереджувати увагу на комусь-чомусь, робити помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИ, УВИРА́ЗНЮВАТИ, ВИПИНА́ТИ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИ рідше; ВІДТІ́НЮВАТИ, ВІДТІНЯ́ТИ (робити помітнішим, виразнішим що-небудь). — Док. Словник синонімів української мови