1. Словник української мови в 11 томах

виплакувати

ВИПЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛАКАТИ, ачу, ачеш, док., перех.

1. Плачучи від горя, образи і т. ін., знаходити заспокоєння, полегкість.

За порогом під грушею Груня виплакувала своє горе (Горд., ІІ, 1959, 239);

В потоці гарячих сліз вона виплакала своє горе, страх і образу (Донч., III, 1956, 71).

2. розм. Випрошувати, домагатися чого-небудь сльозами, благанням.

Із самого неба Долю виплачу сльозами І пошлю до тебе (Шевч., І, 1951, 311);

Батько його [Панька] крамничку в нас держав, а воно, сопливе, виплакало, щоб його в колгосп прийняли (Вишня, І, 1956, 254).

◊ Випла́кувати (ви́плакати) о́чі — довго і часто плакати; плачучи, псувати собі очі, зір.

— Не ховайся до півночі, Місяцю червоний! Не виплакуй свої очі, Козаче моторний! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 153);

Дивіться на мене: я виплакав очі. Мені їх не шкода, мені їх не жаль (Шевч., І, 1951, 161).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виплакувати — випла́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виплакувати — -ую, -уєш, недок., виплакати, -ачу, -ачеш, док., перех. 1》 Плачучи від горя, образи і т. ін., знаходити заспокоєння, полегкість. 2》 розм. Випрошувати, домагатися чого-небудь сльозами, благанням. Виплакувати очі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виплакувати — ВИПЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ПЛАКАТИ, лачу, лачеш; наказ. сп. ви́плач; док., що. 1. Плачучи від горя, образи і т. ін., знаходити заспокоєння, полегкість. За порогом під грушею Груня виплакувала своє горе (К. Гордієнко); Сьогодні рівно рік. Словник української мови у 20 томах
  4. виплакувати — див. плакати; просити Словник синонімів Вусика
  5. виплакувати — ви́плакати (спла́кати) / випла́кувати (спла́кувати) о́чі. Довго і часто плакати. Буду сина ждати. Та й чи ждати, чи не ждати? Ждала дні і ночі; Не доїла, не доспала, Виплакала очі! (Я. Фразеологічний словник української мови
  6. виплакувати — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм. Словник синонімів української мови