1. Словник української мови в 11 томах

виплодок

ВИ́ПЛОДОК, дка, ч., зневажл. Нащадок, потомок.

Ну, словом, цілий ряд поміщицьких синків, купецьких виплодків, пошкрібків фабрикантських В моїй гімназії, як то говорять, цвів (Рильський, Поеми, 1957, 247);

— Ось воно що!.. Виплодка народила? Потурчилася (Тулуб, Людолови, II, 1957, 123);

// Уживається як лайливе слово.

[Коломійчиха:] Та що ви мене вкінець грабити хочете? Іроди каторжні, сатанинські виплодки! (Стар., Вибр., 1959, 351).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виплодок — ви́плодок іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. виплодок — ЗН нащадок, потомок, вул. вилупок; ЛАЙ. виродок. Словник синонімів Караванського
  3. виплодок — -дка, ч., зневажл. Нащадок, потомок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виплодок — див. дегенерат Словник чужослів Павло Штепа
  5. виплодок — ВИ́ПЛОДОК, дка, ч., зневажл. Нащадок, потомок. – Ось воно що!.. Виплодка народила? Потурчилася (З. Тулуб); Раптом посеред отих гарних, дужих людей зродилося щось потворне, якийсь недоносок, виплодок з'явився на світ (П. Словник української мови у 20 томах
  6. виплодок — див. дитина Словник синонімів Вусика
  7. виплодок — НАЩА́ДОК (людина стосовно до своїх предків), ПОТО́МОК, ПА́РОСТОК заст., поет., ПА́РОСТЬ (ПА́РОСТ рідше) заст., поет., ВИ́ПЛОДОК зневажл. Дворецький обставив покої багатою обставою, яка личила й подобала нащадкові славного роду князів Вишневецьких (І. Словник синонімів української мови
  8. виплодок — Ви́плодок, -дка м. Порожденіе. Словник української мови Грінченка