випускний
ВИПУСКНИ́Й, а́, е́.
1. Признач. для випускання чого-небудь.
Стояли разом, що так рідко трапляється в їхній роботі, яка кидає їх увсібіч: то до пульта управління, то до випускних отворів у задній стінці мартена, то до ковшів (Загреб., Спека, 1961, 66);
Випускний клапан.
2. Стос. до випуску з навчального закладу.
Часто згадувала вона свої шкільні роки і особливо випускний вечір після закінчення десятирічки (Руд., Вітер.., 1958, 43);
Випускні екзамени.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випускний — випускни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- випускний — [виепускний] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- випускний — -а, -е. 1》 Признач. для випускання чого-небудь. Випускний клапан. 2》 Стос. до випуску з навчального закладу. Випускні екзамени. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випускний — ВИПУСКНИ́Й, а́, е́. 1. техн. Признач. для випускання чого-небудь. Стояли разом, що так рідко трапляється в їхній роботі, яка кидає їх увсібіч: то до пульта управління, то до випускних отворів у задній стінці мартена, то до ковшів (П. Словник української мови у 20 томах