1. Словник української мови в 11 томах

виродливий

ВИРОДЛИ́ВИЙ, а, е. Який має фізичні вади, зовнішньо потворний (про людину, тварину, частини тіла).

[Ірина:] Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її виродливу, негарну, страшну? (Коч., II, 1956, 517);

У живих залишали [спартанці] тільки здорових дітей: кволих або виродливих кидали в гірське урвище (Іст. стар. світу, 1957, 91);

// Який має порушення нормальної будови (про рослину).

Внесення гною безпосередньо під моркву слід уникати, бо, за даними ряду авторів, це призводить до формування виродливих галузистих коренів (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виродливий — виродли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. виродливий — -а, -е. Який має фізичні вади, зовнішньо потворний (про людину, тварину, частини тіла). || Який має порушення нормальної будови (про рослину). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виродливий — ВИРОДЛИ́ВИЙ, а, е. Який має фізичні вади, потворний зовні (про людину, тварину, частини тіла). [Ірина:] Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її виродливу, негарну, страшну? (І. Словник української мови у 20 томах
  4. виродливий — БРИДКИ́Й (про людину, обличчя і т. ін. — дуже негарний), ПРЕПОГА́НИЙ підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм.; ВІДРА́ЗЛИВИЙ (який відштовхує своїм виглядом); ВИРОДЛИ́ВИЙ, ПОТВО́РНИЙ підсил., ПОЧВА́РНИЙ розм. рідше, ПОЧВА́РЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови