виродливий

БРИДКИ́Й (про людину, обличчя і т. ін. — дуже негарний), ПРЕПОГА́НИЙ підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм.; ВІДРА́ЗЛИВИЙ (який відштовхує своїм виглядом); ВИРОДЛИ́ВИЙ, ПОТВО́РНИЙ підсил., ПОЧВА́РНИЙ розм. рідше, ПОЧВА́РЛИВИЙ розм. рідше (який має фізичні вади, що спотворюють зовнішність). І тілько що прийшли к воротам І в двір пустилися чвалать, Як баба бридка, криворота: "Хто йде" — їх стала окликать (І. Котляревський); Не пускають саму мене У садочок гулять. А хоч пустять, то з ним, З препоганим старим (Т. Шевченко); Була (вдова) на диво паскудна: як виглядала у вікно, то потім три дні собаки на те вікно гавкали (Г. Хоткевич); Жовтава їх (лиць) барва, що в відблиску огнищ переливалася в якийсь зеленкуватий відтінок, робила їх (монголів) іще страшнішими та відразливішими (І. Франко); (Ірина:) Хіба ви поцілуєте дівчину, в якої спотворене обличчя? Хіба ви зможете її любити, бачачи щодня її, виродливу, негарну, страшну? (І. Кочерга); Ой, які страшні, які потворні були ці діти, бо росли без сонця, без свіжого повітря (О. Іваненко).