виручати
ВИРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Допомагати кому-небудь, визволяти когось, щось з важкого, небезпечного становища.
Помандрував [дід] у черкаські ліси до Залізняка, ходив з Гонтою виручати Умань (Стор., І, 1957, 152);
— Рятуймо його, рятуймо! — І як стояла у платті, так і кинулася [Марія] в річку виручати свого чоловіка (Шиян, Баланда, 1957, 154);
Виручили його на цей раз прудкі ноги. Втік (Цюпа, Назустріч.., 1958, 348).
2. Одержувати певну кількість грошей від продажу чого-небудь.
У в один год я за самі сливи виручила 70 крб. (Мирний, V, 1955, 336).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виручати — вируча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виручати — -аю, -аєш, недок., виручити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Допомагати кому-небудь, визволяти когось, щось із тяжкого, небезпечного становища. 2》 Одержувати певну кількість грошей від продажу чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виручати — 1. визволяти, визволити, повизволяти, допомагати, допомогти, подопомогти, звільняти, звільнити, позвільняти, рятувати, порятувати, вирятовувати, вирятувати, овирятовувати, зарятовувати, зарятувати, позарятовувати 2. заробляти, заробити, уторговувати, уторгувати, повторговувати Словник чужослів Павло Штепа
- виручати — ВИРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого, що. Визволяти кого-небудь із скрутного становища, допомагати кому-небудь у важких обставинах. Помандрував [дід] у черкаські ліси до Залізняка, ходив з Гонтою виручати Умань (О. Словник української мови у 20 томах
- виручати — див. допомагати; рятувати Словник синонімів Вусика
- виручати — ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови