вирулювати
ВИРУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́РУЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і неперех. Виводити літак (зрідка автомобіль) по землі у певне місце.
Механіки, підтримуючи за площину, вирулювали машину для зльоту (Ле, В снопі.., 1960, 263);
— Начальству ніколи не вгодиш… — скрушно думав шофер, вирулюючи машину на магістраль (Ряб., Жайворонки, 1957, 18);
// Рухаючись по землі, виїжджати у певне місце для зльоту або для стоянки після посадки (про літаки).
Задиханий, спітнілий, підбіг [Максим] до каси аеродрому саме в ту хвилину, коли літак вирулював на стартову доріжку (Ткач, Арена, 1960, 230).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вирулювати — виру́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вирулювати — -юю, -юєш, недок., вирулити, -лю, -лиш, док., перех. і неперех. Виводити літак (зрідка автомобіль) по землі у певне місце. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вирулювати — ВИРУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́РУЛИТИ, лю, лиш, док. 1. що. Виводити літак по землі перед зльотом або після посадки. Механіки, підтримуючи за площину, вирулювали машину для зльоту (Іван Ле); // без прям. дод. Словник української мови у 20 томах