1. Словник української мови в 11 томах

вирівнювати

ВИРІ́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́РІВНЯТИ, яю, яєш, док., перех.

1. Робити що-небудь рівним, без заглибин, виступів і т. ін.

Засипають [чабани] багнюку довкола ринви сухою землею, вирівнюють, бо вівці аж яму вирили на тій місцині, де був колись горбик (Гончар, Тронка, 1963, 61);

Але що далі він вирівнював доверху пащу [штрека рудні], то впертіше піддавалася порода (Досв., Вибр., 1959, 196);

Взявши виварку на верстат, він [майстер] сяк-так вирівняв її (Мик., II, 1957, 475);

// Робити прямим, випрямляти, розправляти що-небудь зігнуте.

Він взяв камінь і почав вирівнювати цвяшки (Смолич, Ми разом.., 1950, 19);

Пан Хоцінський надувся, вирівняв спину, щоб наддати собі більше поваги (Н.-Лев., І, 1956, 137);

// Робити рівномірним.

Водій переключає швидкість, вирівнює хід, проїздить ще трохи й потрапляє на початок бруківки (Ю. Янов., II, 1954, 199).

2. тільки док. Зробити рівним по вертикалі або горизонталі положення кого-, чого-небудь.

За якусь хвилину Валерій відчув, що може вирівняти машину (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 100);

Василь вирівняв літака недалеко від землі (Собко, Зор. крила, 1950, 265).

3. Розміщати, ставити по прямій лілії (ряд, колону і т. ін.).

Побачивши моряків, народні ополченці підтяглися, вирівняли ряди і ще гучніше вдарили ногами об землю… (Ткач, Крута хвиля, 1956, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирівнювати — (робити рівним) рівняти, вигладжувати, розрівнювати, розправляти. Словник синонімів Полюги
  2. вирівнювати — вирі́внювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вирівнювати — Рівняти, розправляти, ВИПРОСТОВУВАТИ, випрямляти. Словник синонімів Караванського
  4. вирівнювати — -юю, -юєш, недок., вирівняти, -яю, -яєш, док., перех. 1》 Робити що-небудь рівним, без заглибин, виступів і т. ін. || Робити прямим, випрямляти, розправляти що-небудь зігнуте. || Робити рівномірним. 2》 тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вирівнювати — ВИРІ́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́РІВНЯТИ, яю, яєш, док., що. 1. Робити що-небудь рівним, без заглибин, виступів і т. ін. Що далі він вирівнював доверху пащу [штреку рудні], то впертіше піддавалася порода (Олесь Досвітній)... Словник української мови у 20 томах
  6. вирівнювати — див. випрямляти Словник синонімів Вусика
  7. вирівнювати — ВИРІ́ВНЮВАТИ (робити що-небудь рівним, без заглибин, виступів і т. ін.), РОЗРІ́ВНЮВАТИ, ЗРІ́ВНЮВАТИ, РІВНЯ́ТИ, ВИГЛА́ДЖУВАТИ, ПРИГЛА́ДЖУВАТИ, РОЗГЛА́ДЖУВАТИ, ЗАГЛА́ДЖУВАТИ, ЗГЛА́ДЖУВАТИ рідше, ВИСТРУ́ГУВАТИ, НІВЕЛЮВА́ТИ, ПІДРІ́ВНЮВАТИ (злегка, мало)... Словник синонімів української мови
  8. вирівнювати — Вирі́внювати, -рі́внюю, -нюєш; ви́рівняти, -рівняю, -рівняєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)