вирівнюватися

ВИРІ́ВНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́РІВНЯТИСЯ, яюся, яєшся, док.

1. Ставати рівним (про поверхню чого-небудь).

Бік гори вирівнявся і знов заріс травою (Н.-Лев., II, 1956, 382);

// Набувати прямого положення; розправлятися.

На його видовжене .. обличчя лягає тінь самолюбства, вирівнюються лінії підібраного рота (Стельмах, Хліб.., 1959, 49);

Найкраще стрибав Іван Карпов. Він то перекидався в повітрі, то летів клубочком і тільки перед самою водою вирівнювався, як струна (Ткач, Гриць.., 1955, 11);

Дівчина немов готувалася до цього; сама вийшла на середину класу, вирівнялася і збиралася одповідати на всякі запитання (Вас., І, 1959, 152);

// Ставати рівномірним.

Після пункції хлопчику Василькові стало краще. Він заснув, дихав спокійно, пульс вирівнювався (Коп., Земля.., 1957, 102);

// перен. Поступово позбавлятися хиб, вад.

Колгосп після довголітнього відставання і хронічних проривів вирівнювався (Вол., Місячне срібло, 1961, 287);

А згодом і вимова вирівнялася. Вирішили — з контузії пошкоджено вимову (Ле, Міжгір’я, 1953, 38).

2. Набувати прямого вертикального або горизонтального положення.

Ніна стрибнула в човен, він похитнувся і знову вирівнявся (Собко, Стадіон, 1954, 347);

Потім літак вирівнявся і погнався за найближчим до нього бомбардувальником (Ткач, Моряки, 1948, 33).

3. Розміщатися, ставати по прямій лінії (у рядах, колонах і т. ін.).

Полки й батальйони дивізії тим часом вирівнювалися, щоб вийти знов у степ, на нові рубежі могутнього наступу (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 431).

4. Ставати струнким.

Вибігла Ганна з хати і не пізнала свого сина Івася. Він виріс, вирівнявсь! (Н.-Лев., І, 1956, 104);

— Вернешся, а вона [дівчина] ще краща стала, вирівнялась, як біла тополя, тільки вже не твоя, а другому досталась… (Стор., I, 1957, 339).