1. Словник української мови в 11 томах

вислогубий

ВИСЛОГУ́БИЙ, а, е. З відвислою губою.

Він [Марко] зараз би пострибав зі стайні, але збоку знову до нього, непокоячись, тягнеться вислогубий високий кінь (Стельмах, Правда.., 1961, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вислогубий — вислогу́бий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вислогубий — -а, -е. З відвислою губою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вислогубий — ВИСЛОГУ́БИЙ, а, е. Який має відвислу губу; з відвислою губою. – Яку ж цiну правите за свою десятинку? .. – Сто двадцять карбованцiв золотом .. – Сто двадцять! – жахнувся дядечко, став вислогубим i вибалушив очi на тата (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. вислогубий — див. губатий Словник синонімів Вусика