висловухий
ВИСЛОВУ́ХИЙ, а, е. З відвислими вухами (про тварин).
А незвичне вухо почує і лемент поросяти, якого придавила незграбна, висловуха мати, і далекі іржання коней (Руд., Вітер.., 1958, 405).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- висловухий — вислову́хий прикметник Орфографічний словник української мови
- висловухий — -а, -е. З відвислими вухами (про тварин). Великий тлумачний словник сучасної мови
- висловухий — Каплавух Словник чужослів Павло Штепа
- висловухий — ВИСЛОВУ́ХИЙ, а, е. Який має відвислі вуха; з відвислими вухами. Незвичне вухо почує і лемент поросяти, якого придавила незграбна, висловуха мати, і далекі іржання коней (М. Словник української мови у 20 томах