висловухий

ВИСЛОВУ́ХИЙ, а, е.

Який має відвислі вуха; з відвислими вухами.

Незвичне вухо почує і лемент поросяти, якого придавила незграбна, висловуха мати, і далекі іржання коней (М. Руденко);

Не п'ють, доведеться їх [кроленят] годувати з піпетки; висловухі, пухнасті клубочки з трикутною посмішкою (Є. Пашковський);

Шотландська висловуха кішка має вушка, які нагадують капелюшок (із журн.);

// у знач. ім. вислову́хий, хого, ч. Той, хто має відвислі вуха.

– Ви як хочете, – відповів різко висловухий [козак], – а я до Слободзеї не піду (С. Добровольський).