високогірний
ВИСОКОГІ́РНИЙ, а, е.
1. Який міститься, розташований, росте високо в горах.
Коло однієї, трохи більшої хатки, на сніговому майданчику, залитому сонцем, гралися в м’яч хлопчики й дівчатка в трусиках і блакитних майках. То був високогірний табір (Ів., Вел. очі, 1956, 70);
Високогірне озеро; Високогірна область; Високогірна флора;
// Власт. високій гірській місцевості.
Високогірний клімат.
2. Пов’язаний з перебуванням у високій гірській місцевості.
Високогірна експедиція;
// Признач. для перебування у високій гірській місцевості.
Високогірне взуття.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- високогірний — високогі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- високогірний — -а, -е. 1》 Який міститься, розташований, росте високо в горах. Високогірне озеро. || Власт. високій гірській місцевості. Високогірний клімат. 2》 Пов'язаний з перебуванням у високій гірській місцевості. Високогірна експедиція. || Признач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- високогірний — ВИСОКОГІ́РНИЙ, а, е. 1. Який міститься, розташований, росте високо в горах. Прохолодне нічне повітря було настояне на розкішних пахощах високогірних луків і лісів (В. Словник української мови у 20 томах
- високогірний — ВИСОКОГІ́РНИЙ (який міститься, розташований, росте високо в горах), АЛЬПІ́ЙСЬКИЙ. Цікаво проходять свята проводів і повернення тваринників на високогірні карпатські пасовиська — полонини (з журналу); Навколо були розкішні альпійські луки (З. Тулуб). Словник синонімів української мови