висота

ВИСОТА́, и́, ж.

1. Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії.

Там [на палаці].., на страшенній висоті, стояло щось біле (Мирний, III, 1954, 303);

Не висотою хмарочосів вимірюється гідність народів, а високістю мети і намірів! (Довж., III, 1960, 70);

// Віддаль від земної поверхні по вертикалі вгору.

З висоти старої груші видно довкола величезні горизонти прекрасного світу (Смолич, II, 1958, 49);

Волох вів літака на висоті двохсот метрів (Собко, Зор. крила, 1950, 36);

// Відстань якоїсь точки, частини земної поверхні по вертикальній лінії від рівня моря.

Набира́ти висоту́ див. набира́ти.

2. Простір на великій віддалі від землі.

Сіяє сонце з висоти (Нех., Під.. зорею, 1950, 39);

Лелека пливе в висоті (Рильський, Вибр., 1940, 39).

3. Будь-яка частина земної поверхні, вища від навколишнього простору.

І ви, канівські рідні висоти із живим, вічно трепетним серцем Тараса, ви ж для нас вищі од усіх на світі гір! (Тич., II, 1957, 112);

Один по одному підіймалися мінометники на висоту за командиром роти (Гончар, I, 1954, 53).

4. перен. Високий рівень розвитку чого-небудь.

[Мойсей:] Так, з низин.. Я хотів їх [рабів] підвести Там [туди], де сам став, до світлих висот І свободи, і честі (Фр., XII, 1953, 511);

Мрію я про той близький час, коли.. всі висоти культури будуть і в селянина напохваті (Ю. Янов., II, 1954, 127);

Чернишевський і його соратники на величезну висоту підняли суспільно-політичну, зокрема історичну думку в Росії (Ком. Укр., 12, 1966, 42).

Бу́ти (стоя́ти) на висоті́ чого і без додатка — задовольняти високі вимоги.

[Соняшник:] Потрібно, щоб і цемент, і вапно, і все інше — було на висоті. Адже відповідатимемо ми самі! (Дмит., Дівоча доля, 1960, 33).

5. Величина, розмір, рівень чого-небудь.

Висота тиску; Висота температури.

Висота́ зву́ку — якість звуку, яка визначається переважно частотою коливань.

6. мат. Перпендикуляр, опущений з вершини фігури або тіла на основу, а також довжина цього перпендикуляра.

7. астр. Кут між площиною горизонту і напрямком на світило.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висота — (відстань від землі вверх) височина, височінь, високість, поет.: підхмар'я, вись, (про форму земної поверхні) височина, (невисока) узгір'я. Словник синонімів Полюги
  2. висота — висота́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири висоти́ Орфографічний словник української мови
  3. висота — Висота́. Обсяг, розмір, величина грошової суми тощо. Всіх тих, до котрих відносять ся сі приписи о заробковім податку, поділять на 4 кляси, відповідно до висоти плаченого податку (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. висота — ВИСОЧИНА; (вимог) рівень; (людська) зріст. Словник синонімів Караванського
  5. висота — [виесота] -ти, д. і м. -соут'і, мн. -отие, -от дв'і виесоти Орфоепічний словник української мови
  6. висота — -и, ж. 1》 Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії. || Віддаль від земної поверхні по вертикалі вгору. || Відстань якоїсь точки, частини земної поверхні по вертикальній лінії від рівня моря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. висота — Височінь, височина, високисть, гора Словник чужослів Павло Штепа
  8. висота — ВИСОТА́, и́, ж. 1. Довжина по вертикалі знизу вгору. Там [на палаці].., на страшенній висоті, стояло щось біле (Панас Мирний); Не висотою хмарочосів вимірюється гідність народів, а високістю мети і намірів! (О. Словник української мови у 20 томах
  9. висота — Верхи, верхів'я, верховини, вершини, височина, височінь, вись, вишина, горбовина, згір'я, підвищення, узвиш, узвишшя, узгір'я Фразеологічні синоніми: висока вись; орлина висота; яструбина висота Словник синонімів Вусика
  10. висота — з висоти́ пташи́ного ле́ту (польо́ту). Згори, звисока. Оглядаючи поле української.. новелістики навіть так схематично, немовби з висоти пташиного лету, все ж цілком певно переконуєшся... Фразеологічний словник української мови
  11. висота — ВИСОТА́ (простір на великій віддалі від землі), ВИСОЧИНА́, ВИСОЧІ́НЬ, ВИШИНА́, ВИСО́КІСТЬ, ПІДХМА́Р'Я перев. поет., ПІДНЕБЕ́ССЯ перев. поет., ВИСЬ поет., ПІДНЕБЕ́СНІСТЬ рідко. І сонця радіснеє коло світить нам буде з висоти (В. Сосюра); Настав вечір. Словник синонімів української мови
  12. висота — Висота, -ти ж. = високість. К. Пс. 196. Під високу висоту злітає (сокіл). КС. 1882. XII. 495. Мнж. 122. Словник української мови Грінченка