висота

з висоти́ пташи́ного ле́ту (польо́ту). Згори, звисока. Оглядаючи поле української.. новелістики навіть так схематично, немовби з висоти пташиного лету, все ж цілком певно переконуєшся, що в науковому освоєнні цього дорогоцінного культурного надбання досі зроблено ще далеко не все (З журналу); Якщо подивитись у вечірні години на наше місто з висоти пташиного польоту, то перед очима постане казкова панорама (З газети). з пташи́ного польо́ту. Місто Бразиліа з пташиного польоту нагадує реактивний літак з трохи відігнутими назад крилами (З журналу).

на висоті́. 1. чого. Відповідно до найсуворіших, найвищих вимог чого-небудь. Як пропаганда вона мала своє велике значення, як літературна критика вона показалася далеко не на висоті своєї задачі (І. Франко); Ми повинні бути на висоті завдань, поставлених життям (З газети). 2. Який відповідає найсуворішим, найвищим вимогам; найкращий. (Соняшник:) Потрібно, щоб і цемент, і вапно, і все інше — було на висоті (Л. Дмитерко); — А це правда, що Валерій наш на трасі знаменитого якогось механізатора врятував? На висоті виявився? (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висота — (відстань від землі вверх) височина, височінь, високість, поет.: підхмар'я, вись, (про форму земної поверхні) височина, (невисока) узгір'я. Словник синонімів Полюги
  2. висота — висота́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири висоти́ Орфографічний словник української мови
  3. висота — Висота́. Обсяг, розмір, величина грошової суми тощо. Всіх тих, до котрих відносять ся сі приписи о заробковім податку, поділять на 4 кляси, відповідно до висоти плаченого податку (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. висота — ВИСОЧИНА; (вимог) рівень; (людська) зріст. Словник синонімів Караванського
  5. висота — [виесота] -ти, д. і м. -соут'і, мн. -отие, -от дв'і виесоти Орфоепічний словник української мови
  6. висота — -и, ж. 1》 Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії. || Віддаль від земної поверхні по вертикалі вгору. || Відстань якоїсь точки, частини земної поверхні по вертикальній лінії від рівня моря. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. висота — Височінь, височина, високисть, гора Словник чужослів Павло Штепа
  8. висота — ВИСОТА́, и́, ж. 1. Довжина по вертикалі знизу вгору. Там [на палаці].., на страшенній висоті, стояло щось біле (Панас Мирний); Не висотою хмарочосів вимірюється гідність народів, а високістю мети і намірів! (О. Словник української мови у 20 томах
  9. висота — Верхи, верхів'я, верховини, вершини, височина, височінь, вись, вишина, горбовина, згір'я, підвищення, узвиш, узвишшя, узгір'я Фразеологічні синоніми: висока вись; орлина висота; яструбина висота Словник синонімів Вусика
  10. висота — ВИСОТА́ (простір на великій віддалі від землі), ВИСОЧИНА́, ВИСОЧІ́НЬ, ВИШИНА́, ВИСО́КІСТЬ, ПІДХМА́Р'Я перев. поет., ПІДНЕБЕ́ССЯ перев. поет., ВИСЬ поет., ПІДНЕБЕ́СНІСТЬ рідко. І сонця радіснеє коло світить нам буде з висоти (В. Сосюра); Настав вечір. Словник синонімів української мови
  11. висота — ВИСОТА́, и́, ж. 1. Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії. Там [на палаці].., на страшенній висоті, стояло щось біле (Мирний, III, 1954, 303); Не висотою хмарочосів вимірюється гідність народів... Словник української мови в 11 томах
  12. висота — Висота, -ти ж. = високість. К. Пс. 196. Під високу висоту злітає (сокіл). КС. 1882. XII. 495. Мнж. 122. Словник української мови Грінченка