1. Словник української мови в 11 томах

висотувати

ВИСО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СОТАТИ, аю, аєш, док., перех. Мотаючи, витягати з мотка, з клубка (нитки, вірьовку і т. ін.); вимотувати.

Мишко висотав один кінець дроту з мотка, що висів у нього на плечах (Мик., II, 1957, 102).

◊ Висо́тувати (ви́сотати) жи́ли — змучувати, виснажувати кого-небудь.

— Ох і шкура ж! — вигукнув Омелько Смик. — Солдати тягнуться, ніби з них жили висотують, а він [капітан] хоч би тобі оком кліпнув.. (Добр., Ол. солдатики, 1961, 133);

У неї [Маланки] вже руки посохли од праці, вона вже жили з себе висотала, аби не здохнути, прости господи, з голоду… (Коцюб., II, 1955, 11);

Висо́тувати (ви́сотати) не́рви — дуже нервувати кого-небудь.

А про те, скільки йому крові зіпсували, нервів з нього висотали, зараз і не згадують (Кучер, Трудна любов, 1960, 6);

Висо́тувати (ви́сотати) си́ли (си́лу) — позбавляти сил, знесилювати.

Зникло свердляче око, що впивалося йому в душу, висотувало з неї сили (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 131);

Але й тяжкий молот неспроможний був висотати молоду силу невгамовного хлопця (Іщук, Вербівчани, 1961, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висотувати — висо́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. висотувати — -ую, -уєш, недок., висотати, -аю, -аєш, док., перех. Мотаючи, витягати з мотка, з клубка (нитки, мотузку і т. ін.); вимотувати. Висотувати сили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висотувати — ВИСО́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СОТАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Мотаючи, витягати з мотка, з клубка (нитку, мотузку і т. ін.); вимотувати (у 1 знач.). Мишко висотав один кінець дроту з мотка, що висів у нього на плечах (І. Микитенко). Словник української мови у 20 томах
  4. висотувати — вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотати (ви́сотати) (усі́) жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. Фразеологічний словник української мови
  5. висотувати — ВИМО́ТУВАТИ (мотаючи з чого-небудь або на щось, витягати звідкись), ВИСО́ТУВАТИ. — Док.: ви́мотати, ви́сотати. Ось волосінь перестала розмотуватись. Дідусь.. посмикав за неї і.. почав вимотувати на борт баркаса (Ю. Збанацький); Мишко висотав один кінець дроту з мотка (І. Микитенко). Словник синонімів української мови