вистоюватися

ВИСТО́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́СТОЯТИСЯ, оїться, док.

1. Стоячи, відпочивати; довго стояти (про коней, овець і т. ін.).

Вівці, вистоявшись за день, ідуть швидко (Сл. Гр.);

Він правив кіньми.. баскими, вороними, що вистоялися в хазяйській стайні без роботи і тепер зміями рвалися з упряжі (Речм., Весн. грози, 1961, 52).

2. рідко. Внаслідок перебування в нерухомому стані виділяти з себе осад; очищатися (про рідину).

3. Набувати кращих якостей внаслідок тривалого стояння, витримування в певних умовах.

Палило сонце, копи вистоювались, мотався люд по стерні, возили снопи, скиртували (Горд., II, 1959, 146);

— Постав же на піч [цід], хай вистоїться (Мирний, III, 1954, 251);

Трава на луках понад Здвижем вистоялася вже, а жита по той бік битого шляху вже половіють (Смолич, Мир.., 1958, 174).