1. Словник української мови в 11 томах

витворяти

ВИТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ВИТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки.

— Подивись, що твоя невісточка витворяє! — крикнула Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 308);

Боже! Що він [Колісник] тільки не витворював на своїм віку! Яких темних діл, людських сліз не лежить на його душі (Мирний, III, 1954, 373);

— Ось, бачите, що ваш синок витворяє, — залементувала вона, побачивши механіка. — Гуску з рогатки вбив! (Донч., VI, 1957, 134);

О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (Тич., II, 1957, 128);

// Витівати що-небудь, жартуючи.

[Парубок:] Чи це ж не сором вам, дівчата, Таке над нами витворяти? А як підемо в солдати, Будете без нас скучати! (Кроп., II, 1958, 79);

Протаз.. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Досв., Вибр., 1959, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витворяти — витворя́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. витворяти — Витівати, виробляти, виправляти, ходити на головах; БАЛАМУТИТИ; р. витворювати. Словник синонімів Караванського
  3. витворяти — -яю, -яєш і рідко витворювати, -юю, -юєш, недок., витворити, -рю, -риш, док., перех., розм. Робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. витворяти — ВИТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВИТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., що, розм. Робити що-небудь незвичайне, дивне, несподіване або таке, що виходить за межі звичайної поведінки. Боже! Що він тільки не витворював на своїм віку!... Словник української мови у 20 томах
  5. витворяти — див. витівати; пустувати Словник синонімів Вусика
  6. витворяти — ВИТІВА́ТИ (робити щось незвичайне, несподіване), ВИРОБЛЯ́ТИ розм., ВИТВОРЯ́ТИ розм., ВИТВО́РЮВАТИ розм. рідше. — Док.: ви́тіяти, ви́творити. Словник синонімів української мови
  7. витворяти — Витворя́ти, -ря́ю, -ря́єш, -ря́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. витворяти — Витворя́ти, -ря́ю, -єш и витворювати, -рюю, -єш сов. в. витворити, -рю, -риш, гл. Выдѣлывать, выкидать, выкинуть. Таке було иноді витворює! Сим. 212. Словник української мови Грінченка