витворяти

Значення в інших словниках

1. витворяти — витворя́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. витворяти — Витівати, виробляти, виправляти, ходити на головах; БАЛАМУТИТИ; р. витворювати. Словник синонімів Караванського
3. витворяти — -яю, -яєш і рідко витворювати, -юю, -юєш, недок., витворити, -рю, -риш, док., перех., розм. Робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. витворяти — ВИТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВИТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., що, розм. Робити що-небудь незвичайне, дивне, несподіване або таке, що виходить за межі звичайної поведінки. Боже! Що він тільки не витворював на своїм віку!... Словник української мови у 20 томах
5. витворяти — див. витівати; пустувати Словник синонімів Вусика
6. витворяти — ВИТІВА́ТИ (робити щось незвичайне, несподіване), ВИРОБЛЯ́ТИ розм., ВИТВОРЯ́ТИ розм., ВИТВО́РЮВАТИ розм. рідше. — Док.: ви́тіяти, ви́творити. Словник синонімів української мови
7. витворяти — Витворя́ти, -ря́ю, -ря́єш, -ря́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. витворяти — ВИТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ВИТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки. — Подивись, що твоя невісточка витворяє! — крикнула Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 308); Боже!... Словник української мови в 11 томах