1. Словник української мови у 20 томах

витворяти

ВИТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВИТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., що, розм.

Робити що-небудь незвичайне, дивне, несподіване або таке, що виходить за межі звичайної поведінки.

Боже! Що він тільки не витворював на своїм віку! Яких темних діл, людських сліз не лежить на його душі (Панас Мирний);

– Подивись, що твоя невісточка витворяє! – крикнула Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький);

– Ось, бачите, що ваш синок витворяє, – залементувала вона, побачивши механіка. – Гуску з рогатки вбив! (О. Донченко);

Я почала боятися, що зараз він витворить щось жахливе (Ю. Андрухович);

// Витівати що-небудь жартуючи.

Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витворяти — витворя́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. витворяти — Витівати, виробляти, виправляти, ходити на головах; БАЛАМУТИТИ; р. витворювати. Словник синонімів Караванського
  3. витворяти — -яю, -яєш і рідко витворювати, -юю, -юєш, недок., витворити, -рю, -риш, док., перех., розм. Робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. витворяти — див. витівати; пустувати Словник синонімів Вусика
  5. витворяти — ВИТІВА́ТИ (робити щось незвичайне, несподіване), ВИРОБЛЯ́ТИ розм., ВИТВОРЯ́ТИ розм., ВИТВО́РЮВАТИ розм. рідше. — Док.: ви́тіяти, ви́творити. Словник синонімів української мови
  6. витворяти — Витворя́ти, -ря́ю, -ря́єш, -ря́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. витворяти — ВИТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ВИТВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ТВОРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки. — Подивись, що твоя невісточка витворяє! — крикнула Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 308); Боже!... Словник української мови в 11 томах
  8. витворяти — Витворя́ти, -ря́ю, -єш и витворювати, -рюю, -єш сов. в. витворити, -рю, -риш, гл. Выдѣлывать, выкидать, выкинуть. Таке було иноді витворює! Сим. 212. Словник української мови Грінченка