виточувати
ВИТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Виготовляти на токарному верстаті з дерева, металу який-небудь предмет округлої форми з дуже добре вирівняною, вигладженою поверхнею.
У нас є чудова майстерня. Тут ми вивчаємо мотори, навчаємось виточувати на верстатах різні речі (Збан., Мор. чайка, 1959, 216);
Як зварили хлопці сталь, Токар виточив деталь (Шпорта, Запоріжці, 1952, 84);
Ось соснина пахне, це — да! Поки виточиш з неї, приміром, ніжку до столу — п’яний робишся (Ткач, Крута хвиля, 1956, 79);
*Образно. Говорив Воронцов, виточуючи кожне слово, наче токар біля верстата (Гончар, І, 1954, 87).
2. Вистругувати що-небудь з дерева, вирізувати з каменю і т. ін., дуже добре вирівнюючи, вигладжуючи поверхню.
Не минувши дрібниці ні однієї, Шхуну з жовтої кості виточує він (Перв., II, 1958, 94).
3. Робити гострим; вигострювати.
*Образно. Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Л. Укр., І, 1951, 126).
4. Вигризаючи, виїдаючи, вирізуючи або ударяючи, робити в чому-небудь заглибину, виїмку.
Зсередини [деревини] шашіль виточує гниле суччя (Мирний, III, 1954, 23);
Сила удару кожної піщинки невелика, але.. вона в твердій породі виточує заглиблення (Фіз. геогр., 5, 1956, 109).
ВИТО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Повільно випускати рідину крізь вузький отвір; виціджувати.
Розплакуються берези, і винахідливий ветеринар Гнат Яворина виточує з них сік для поранених і простуджених (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 32);
Хто може виточити кров мого серця, коли я ще живий (Коцюб., І, 1955, 417);
*Образно. Відчув [Івоніка], як страх виточив йому краплі поту на чоло (Коб., II, 1956, 206).
2. перен. Поступово забирати, віднімати що-небудь у когось, позбавляти чогось.
[Монтаньяр:] Якби так без крові я з тебе виточити міг ідею, то кров і тіло хай би пожили (Л. Укр., II, 1951, 166);
Мені бої не виточили сили, І, надточивши, не зрідили кров (Стельмах, Жито.., 1954, 41).
◊ Ви́точити сльо́зи (з оче́й) — своїми вчинками, діями примушувати когось плакати.
Вона кинулася була розважати Пріську,.. та ще гірше розразила її серце, ще більше виточила сліз з її старих очей (Мирний, III, 1954, 19);
А як пішов мені шостий рік, то багацько сліз виточив я з очей бідної моєї неньки (Стор., І, 1957, 348).
Значення в інших словниках
- виточувати — вито́чувати 1 дієслово недоконаного виду виготовити на верстаті; вистругувати; вигострювати; вигризати вито́чувати 2 дієслово недоконаного виду виціджувати Орфографічний словник української мови
- виточувати — I -ую, -уєш, недок., виточити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Виготовляти на токарному верстаті з дерева, металу який-небудь предмет округлої форми з дуже добре вирівняною, вигладженою поверхнею. 2》 Вистругувати що-небудь із дерева, вирізувати з каменю і... Великий тлумачний словник сучасної мови
- виточувати — ВИТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., що. 1. Виготовляти, обробляти на токарному верстаті з дерева, металу і т. ін. який-небудь предмет. У нас є чудова майстерня. Тут ми вивчаємо мотори, навчаємось виточувати на верстатах різні речі (Ю. Словник української мови у 20 томах
- виточувати — див. цідити Словник синонімів Вусика
- виточувати — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
- виточувати — Вито́чувати, -то́чую, -то́чуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виточувати — Виточувати, -чую, -єш сов. в. виточити, -чу, -чиш, гл. 1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Стор. МПр. 90. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточили! Г. Барв. 364. Словник української мови Грінченка