1. Словник української мови в 11 томах

вихворіти

ВИ́ХВОРІТИ і ВИ́ХОРІТИ, ію, ієш, док., розм. Довго прохворіти; дуже перехворіти.

А що вже цьому Андрійкові безталанному, то й за всіх краще і вихорів, і виболів… (Вас., II, 1959, 281).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихворіти — ви́хворіти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вихворіти — і вихоріти, -ію, -ієш, док., розм. Довго прохворіти; дуже перехворіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихворіти — ВИ́ХВОРІТИ, ію, ієш, док., розм. Довго прохворіти; дуже перехворіти. Був же, як дуб, а помер трухлявим пеньочком, вихворівши, вимученим (із журн.). Словник української мови у 20 томах