1. Словник української мови в 11 томах

вихідчини

ВИ́ХІДЧИНИ, чин, мн., розм. Народний звичай відзначати залишення житла при переїзді, виїзді і т. ін.

Завтра вони [рибалки] мали виряджатись на ціле літо на море.. Рибалки пообідали надворі, потім поскладали на віз здорові мережі й посуд, набрали харчі.. й ввійшли в світлицю, щоб сповнить звичай вихідчин (Н.-Лев., II, 1956, 224).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихідчини — ви́хідчини множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
  2. вихідчини — -чин, мн., розм. Народний звичай відзначати залишення житла в разі переїзду, виїзду і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вихідчини — ВИ́ХІДЧИНИ, чин, мн. Народний звичай відзначати залишення певного місця при переїзді, виїзді і т. ін. Завтра вони [рибалки] мали виряджатись на ціле літо на море .. Рибалки пообідали надворі, потім поскладали на віз здорові мережі й посуд, набрали харчі . Словник української мови у 20 томах