1. Словник української мови в 11 томах

вицвяхуваний

ВИ́ЦВЯХУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́цвяхувати.

Кроки трьох наближалися. Глухо шурхотіла щебінка під грубими, вицвяхуваними підошвами чобіт (Загреб., Європа 45, 1959, 88);

Підперізувались вони [козаки, табунщики і чабани] шкуряним поясом і прив’язували до його гаман, вицвяхуваний і гудзиками, і мідними бляшками (Стор., І, 1957, 267).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вицвяхуваний — ви́цвяхуваний дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. вицвяхуваний — -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до вицвяхувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вицвяхуваний — ВИ́ЦВЯХУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́цвяхувати. Кроки трьох наближалися. Глухо шурхотіла щебінка під грубими, вицвяхуваними підошвами чобіт (П. Словник української мови у 20 томах