виявляти

ВИЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ЯВИТИ, влю, виш; мн. ви́являть; док., перех.

1. Показувати, робити явним, помітним (почуття, стан, наміри і т. ін.).

— Навіть тоді, коли хлопці підіймали бучу, Галя виявляла охоту взяти найближчу участь у ній (Вас., І, 1959, 154);

Мати ж — вона зітхала й журилася, та нікому не виявляла свої гризоти (Март., Тв., 1954, 240);

Він знав, що ми завтра вранці від’їздимо, і хтів наостанці виявити до нас свою прихильність (Досв., Вибр., 1959, 99);

Партійна та комсомольська організації на заводі спрямували хлопця, дали йому можливість виявити свій хист і потяг (Ле, Право.., 1957, 232);

// Виражати, передавати почуття, стан, наміри і т. ін. певними зовнішніми ознаками, проявами.

Вся невелика фігура його була розтріпана, виявляла переляк, неначе він тільки що вирвався з рук якогось страховища (Коцюб., І, 1955, 34);

Лукія мовчала. Все її бліде обличчя з червоними очима, з тонкими тремтячими губами, виявляло велику борню душевну (Гр., І, 1963, 393);

Жодним.. необережним жестом не виявила [Желізнякова] своїх почуттів (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 73).

◊ Ви́явити себе́ ким — показати, відкрити свої здібності, позитивні якості або недоліки в чому-небудь.

Чотирнадцятилітній Коля виявив себе прекрасним розвідником (Шер., Молоді месники, 1949, 23).

2. Розповідати про що-небудь, висловлювати щось.

Вона постерігала, що треба виявити таку думку перед Леонідом Семеновичем, щоб підійти під його напрямок (Н.-Лев., IV, 1956, 83);

Не моїм слабким голосом виявити мирові про той закуток щастя, де краса світова побраталася з тихим спокоєм, де чарівна врода заручилася з незвичайним дивом! (Мирний, IV, 1955, 315);

// Розповідаючи, зізнаючись, робити відомим що-небудь.

[Зінька:] Мовчіть, мамо!.. все виявлю, все!.. Привселюдно виявлю! (Кроп., II, 1958, 43).

3. Шукаючи, знаходити.

Кряжі гірські виявляли [океанологи] під водами океану (Гончар, Тронка, 1963, 198);

Дехто [з дівчат] таки прорвався на пароплав, і їх виявили тільки в Одесі (Кучер, Чорноморці, 1956, 150);

// Викривати кого-, що-небудь.

Доводиться бути дуже обережним, не виявляти себе, хоч так часом кортить освітити, як слід, факти (Коцюб., III, 1956, 170);

Коли дійсно, як хто, може, підозріва, він сам украв коняку, то вже б розслідування виявило (Головко, II, 1957, 58);

// Перевіривши що-небудь, установлювати якийсь факт.

Вона перерахувала куверти і, виявивши, що все зійшлося точно, полегшено зітхнула (Собко, Справа.., 1959, 5);

Денис оком знавця оглянув німецький міномет і, виявивши, що він непошкоджений, наказав братові: — Зривай плиту. Перенесемо (Гончар, І, 1954, 238).